Актуальність цього питання посилюється тим, що для України питання регулювання електронних сигарет не може зводитися лише до формального обмеження продажу.

У цьому контексті Україні доцільно орієнтуватися не на будь-які великі ринки. А саме на ті, де електронні сигарети є легальним сегментом, де існують галузеві асоціації та інструменти боротьби з нелегальною торгівлею.

Розберемо кожну країну детальніше.

США – дуже великий ринок електронних сигарет у світі.

Тут діє жорстка система допуску продукції через FDA, що може бути корисним прикладом у сфері контролю.

Та попри сильне регулювання, у США зберігається значний нелегальний сегмент.

Тобто самих правил недостатньо без ефективного контролю імпорту та роздрібної торгівлі.

Велика Британія – має бути важливим орієнтиром.

Вона має одну з найбільш збалансованих моделей регулювання. Та не прирівнює регулювання до повного витіснення легального ринку.

Європейський Союз має бути центральним напрямом для України.

З огляду на євроінтеграційний курс, подібну модель регулювання та загалом культуру.

На рівні ЄС електронні сигарети регулюються статтею 20 Директиви 2014/40/ЄС про тютюнові вироби.

Співпраця з окремими європейськими країнами дає можливість порівняти різні підходи і вибрати найкращий для України.

У межах ЄС найбільш перспективним партнером є Німеччина.

Це один із найбільших європейських ринків із високою купівельною спроможністю, розвиненою роздрібною інфраструктурою та чіткими регуляторними вимогами від держави.

Окремо слід згадати Канаду.

Канада має законодавчо врегульований ринок вейпінгових продуктів, а максимальна концентрація нікотину у продукції, що виробляється або імпортується для продажу, становить 20 мг/мл.

Але ця модель також має свої виклики.

Ринок перебуває під значним регуляторним і податковим тиском, а розмови щодо смаків, акцизу і доступності продукції залишаються гострими.

Також часто згадується Китай.

І це не випадково, адже Китай – один із найбільших світових виробників.

Водночас Китай не є належним регуляторним орієнтиром для України.

Причина, через яку орієнтація на китайський ринок є недоцільною, полягає не лише в обмеженнях смаків.

Китайська модель є моделлю державного тютюнового монополізованого контролю. А не відкритої європейської регуляторної системи.

Вона суттєво обмежує внутрішній попит, стимулює експортну орієнтацію виробників.

І не створює релевантної для України моделі партнерства між державою та незалежним легальним бізнесом.

Крім того, китайський напрям має високі репутаційні ризики.

Для України, яка прагне детінізації, така модель не може бути взірцем.

Вона пов’язана не з легалізацією цивілізованого ринку, а з ризиком нелегальних практик і контрафактної логістики.

Нещодавно ми підписали Меморандум із Британською асоціацією IBVTA і будемо рухатися далі у напрямку ЄС.

[https://www.ibvta.org.uk/.../ibvta-and-vares-sign.../](https://www.ibvta.org.uk/.../ibvta-and-vares-sign.../)

Це допоможе створити не копію чужої системи, а власну збалансовану модель із позитивного досвіду інших країн.